Поезія абсурду

Коли ти вільний від падіння в гору
я можу впасти
зачіпаючись за стовбури дерев
я можу бути вільною як
ти в падінні
на зірки
вони як цукор
і ти розчиняєшся
в пилюці
зіркового сну
у вільному польоті
вгору
або вниз до зірок
у морок
думок
своїх