Густі слова

На її блідому обличчі сказилася гримаса посмішки.Руки тремтіли.Світла,червона.Вуста кажанами взлетіли ввись, склали крила і з грохотом впали на землю.Потік густих слів рожевим струмком   витікав із щілин в даху,який уже давно зрушив з місця  .Зелені очі глибокими калюжами розтікалися по обличчю.Можливо , так буде краще.В її легенях не було й долі правди,кров закупорилася в венах,не поступаючи до серця.Слова-лабіринт.Дихання прискорювалось,кров виступала на губах.Дивовижна картина бачити людину такою.Я нічого не знаю.Черепна коробка пульсувала,рот безшумно  викидав фрази,як рибу на піщаний берег:просто я така,слова-вода,час-цегла,я-людина,бо так треба.Абзац.