Поезія абсурду

у тебе є
щось
тихе
ласкаве
немов немовля
щось
що розчиняється в ночі
що кров"ю стікає в скроні
ножі і леза
за спиною
крила
летать у вир з птахами осені
а в ніч
впадає
небо
і розчиняється
в тобі
землі
воді
траві
і