Цей світ,з його бутафорним щастям,з
примарними ідеями і продажною красою,здається мені таким нікчемним і нічого не
вартим.Та все ж, люди знаходять в ньому себе,купують собі ролі на сцені,а деякі
беруть попкорн,і зручно всідаються в глядацькому залі,даруючи аплодисменти.Світ
в якому половина людей забувають про душевне ,віддаючи останнє шоб отримати
матеріальне задоволення,цей світ все більше потопає у власній крові , і все
частіще винуватить когось : Бога,владу,гроші.Здається,ніхто не думає про свій
внесок у світовий смітник відчуттів і зроблених справ.Здається,що кожен бачить
лише когось.А що ми можемо дати своїм дітям?Можливо хрусткі папірці в кишені і
легкий вітер в голові?Чи моральні цінності,які затопчуть на вулиці?Чи
комп'ютерні ігри та соціалні мережі навчать їх любити?Ці питання вистрілюють в
голову ,показуючи картини абсурдного життя.
Комментариев нет:
Отправить комментарий