Піврічна залежність

Німий телефон лежить на столі.Він як підтвердження факту непотрібності.Глухою луною кричить годинник і сірість підлоги руйнує здорову уяву ...Ти можеш мене прочитати,як пусту книжку з пожовклими листками,як сторінку в інеті, в мережі загубленого щастя,ти можеш розказати про мене все,як про піврічну шизофренію з відблисками істерики,як про піврічне Его з великої букви.Я все ж існую в тобі.В дерев'яному щасті на колонці,в смаку заліза на губах,в спалених речах та забутих словах.Можливо ще десь на глибині твоїх вен тече мій психоз з параноєю і вони ще кричать про несправедливість буття.А Можливо ти вже давно залишив їх у стінах чужого тіла.Та можливо ще носиш в собі .Залиши мабуть назгадку.