Блакитний кіт

Мій блакитний кіт своїми вологими зеленими очищами уважно дививиться на мене.Він спостерігає за кожним моїм рухом,шелестом,подихом.Він посміхається і ,здається,розуміє усе-усе.Цей чувак живе у нас уже досить давно.Його злегка блакитна шерсть переливається під сяянням лампи, а лапи судорожно згортаються і розгортаються.Ця звичка у нього з дитинства.Він мружить одне око і видає коротке "мяяу"!До речі, він ще й німий.Все на що він здатний,це дивне хрипіння,чи сопіння схоже на котячі крики у весняний період.Це робить його ще більш ненормальним.Він тупцює на місці,крутиться навколо себе і починає мурчати,вмощуючись і згортаючись в клубок.Час сну для нього уже настав.
Взагалі,він не кіт взагалі.Ну, я в цьому майже впевнена.Коли він уважно пронизує мене своім поглядом,мені здається шо він зараз відкриє свій рот і скаже,щось типу "ти що,мала,зовсім клепку втратила?Тоді я хочу кудись піти,щоб не бачити його глузуючих очєй.Від своєї господарки він успадкував якусь кошачу розсіяність і загубленість.Він,бува завтикає кудись у простір,а поті як дримене за диван,і шукай його потім, і витягуй.Тато говорить ,що він інопланетянин ,  чи попросту "потєряний".Ще,у кота щось дивне із щелепою,і коли він починає дуже мурчати,то весь білий світ потопає в його слині.Насправді це гидко.Але він же кіт.А їм пробачається все.

А зараз цей малий мирно спить у мене на дивані,розвалившись,простягнувши всі чотири кінцівки,муркаючи в вуса і посміхаючись кріз сон.Дивне створіння.Але ж таке миле і  тепле,домашнє,затишне і  моє. =3