Він так спокійно говорить,мабуть він керує часом,або ж йому взагалі всеодно.І,здається,все зупинилось,повітря згустилось,а він говорить,говорить.Та замовкни вже,філософе,скільки можна?Хоча,кажи,відкрий нам очі,зроби нас краще.Або ж піди.Торкнись до нього,і він зсипеться додолу піском слів і думок,піском повільності і крові.І я йому вже говорила,що в лабіринті його очєй можна померти від розриву серця.А він слухав і мовчав.Він уміє мовчати.Так як і говорити.Уміє бачити.Туманними очима бачить світ,бачить інших,та не бачить себе.Він навчиться,я обіцяю.
Комментариев нет:
Отправить комментарий