Двоголові люди ходили тілами.Руками,ногами,птахами.Пусті очі дивилися уважно,слухали ротом,ковтали звуки,не розуміли.Буває стонали,ридали ,кричали,ловили шелест ранніх зірок.І вони так бились об стіни,творили руїни,шукали там сонце у ранній росі.
Треба робити серйозне.Треба писати нормальне.Треба надіти маску,й сховатися у ліси.
Але ж люди ловили очами,дивились уважно на потяги в голові,пальцями водили по стінах,зозулькою кукали в серці,туманом плекали мізки,й вистрілювали у кістки.
А в середині билися птахи,і жовта вода виливалася з кораблів. А люди ходили ногами.А люди дивилися в очі.Ротом казали букви,звичайні,такі як всі.
Абзац
Треба робити серйозне.Треба писати нормальне.Треба надіти маску,й сховатися у ліси.
Але ж люди ловили очами,дивились уважно на потяги в голові,пальцями водили по стінах,зозулькою кукали в серці,туманом плекали мізки,й вистрілювали у кістки.
А в середині билися птахи,і жовта вода виливалася з кораблів. А люди ходили ногами.А люди дивилися в очі.Ротом казали букви,звичайні,такі як всі.
Абзац
"А что делает святой в лесу?" -- спросил Заратустра.
ОтветитьУдалитьСвятой отвечал: "Я слагаю песни и пою их; и когда я слагаю
песни, я смеюсь, плачу и бормочу себе в бороду: так славлю я
Бога.
Пением, плачем, смехом и бормотанием славлю я Бога, моего
Бога. Но скажи, что несешь ты нам в дар?"
Услышав эти слова, Заратустра поклонился святому и сказал:
"Что мог бы я дать вам! Позвольте мне скорее уйти, чтобы
чего-нибудь я не взял у вас!"